Фактично кожному практикуючому лікареві-онкологу доводилось стикатися у своїй практиці із необхідністю відповідати на такі запитання зі сторони онкохворих : «Чи необхідно мені дотримуватись лужної дієти? Адже мені відомо, що лужне середовище згубно діє на ракові клітини. Також я дізнався, що цукор живить ракові клітини. То може мені краще уникати споживання цукру? А що ви думаєте на рахунок гравіоли, рослини із амазонських лісів, яка буцімто виліковує рак? Чи можу я проходити курси лікування акупунктурою задля зменшення побічних реакцій від хіміотерапії?» Ця, не така вже й рідкісна ситуація, спонукає до з’ясовування факту чим насправді являються ці нетрадиційні методики лікування і як нам, представникам традиційних методів лікування онкологічних захворювань, до них відноситись.

Інтерес до альтернативних методик лікування онкологічних захворювань не має певної географічної або соціальної залежності. Наприклад, у країнах із розвинутою сучасною медициною 40-50 % пацієнтів звертаються по допомогу до нетрадиційних методик лікування. У США, з-поміж людей, які вилікувались від пухлинних захворювань, близько 40 % в тій чи іншій мірі застосовували допоміжні або альтернативні методики під час свого лікування.

Методики «розум-тіло»

Такі види терапії зосереджені на гармонізації взаємодії між мозком, розумом, тілом й поведінкою, направленою на зменшення проявів окремих симптомів й покращення здоров’я. Деякі з цих методик, такі як медитація, різні техніки релаксації, гіпнотерапія, йога, тай чі (T`ai Chi), терапія музикою та кігонг (qigong) мають давню історію й історичне коріння; інші ж – мають більш сучасне походження. Проте, спільною метою для всіх вищезазначених напрямків терапії є зменшення у пацієнта відчуття тривоги, страху, фобій, гніву, обурення, депресії, і, навпаки, сприяння підвищенню емоційного, фізичного та духовного благополуччя.

В наш час найменш вивченими, проте досить широко вживаними, є йога, тай чі (T`ai Chi) та кігонг (qigong). Вони поєднують у собі фізичні вправи, різноманітні положення тіла, дихальні техніки й медитацію. У ряді проведених невеликих клінічних дослідженнях (20-80 пацієнтів) було продемонстровано зменшення тривоги, депресії й відчуття страждання із одночасним покращенням загального емоційного благополуччя у пацієнтів, які практикували ці методики.

Незважаючи на те, що ці напрямки терапії вцілому безпечні, їх ефективність напряму залежить від наявності достатньо кваліфікованого інструктора й регулярних занять зі сторони пацієнта. Тож ці корисні напрямки допоміжного лікування можуть бути рекомендовані, як елемент мультидисциплінарного підходу у лікуванні онкохворих.

Акупунктура

Акупунктура – це стародавня техніка із значною популярністю в наші дні. Її суть полягає у розміщенні спеціальних голок у конкретних місцях на людському тілі (так званих «акупунктурних точках» ). Голки вводяться у шкіру на глибину від кількох міліметрів до декількох сантиметрів, що також може супроводжуватись підведенням до місця аплікації голок тепла, електричних імпульсів або певних мануальних маніпуляцій. Раніше вважалося, що акупунктура чинить свій терапевтичний ефект через регуляцію потоків енергії (яка має назву «чі» (chi) або «кі» (qi) ) вздовж меридіан тіла.

Хоча сучасні анатомічні дослідження й показали, що акупунктурні точки дійсно проектуються на певні сполучнотканинні агломерації, і досі немає остаточної відповіді, чи володіють ці точки й меридіани певною біоелектричною активністю. Тим не менш, на основі суттєвих нейроспецифічних досліджень отримано дані, що ефект від акупунктури досягається шляхом модуляції активності нервової системи.

Голки для акупунктури є стерильні, одноразового вжитку, ниткоподібної форми, 30-40 мм завдовжки й із градацією калібру голки 32-36. Зазвичай сеанс акупунктури проводиться ліцензійованими або сертифікованими спеціалістами й триває 20-40 хвилин.

Акупунктура широко застосовується для лікування різноманітних захворювань, незважаючи на те, що її ефективність піддається суворій науковій критиці на протязі останніх декількох десятиліть. Проте, з іншого боку, клінічні дослідження довели її ефективність відносно терапії певних симптомів, що спостерігаються у онкологічних хворих. Зокрема це стосується зменшення явищ ксеростомії, що спостерігається у хворих на фоні променевої терапії, незначний аналгезуючий ефект. Не в усіх випадках дослідження спостерігалась ефективність щодо зменшення явищ приливу у пацієнток із раком молочної залози. Дискутується ефективність акупунктури при лімфедемі у пацієнток, які перенесли аксилярну лімфаденектомію з приводу раку молочної залози.

Рекомендовано проведення акупунктури лише досвідченими спеціалістами. Так у Німеччині після 760.000 випадків застосування методики у 97.733 пацієнтів було повідомлено лише про 6 випадків серйозних ускладнень . Найбільш поширеними (< 5%) побічними ефектами акупунктури є незначна кровотеча, синці, біль й незвичні відчуття у ділянці аплікації голок. Акупунктуру не можна застосовувати у онкологічних пацієнтів із вираженою нейтропенією або тромбоцитопенією через підвищений ризик виникнення запалення або кровотечі.

Отже, акупунктура не є найбільш оптимальною методикою для симптоматичного лікування. Проте вона може бути рекомендована в тих випадках, коли стандартна симптоматична терапія не приносить бажаного ефекту. У пацієнтів із вираженою нудотою, блюванням, болем, ксеростомією або приливами, що виникають на фоні проведення хіміотерапії, акупунктура може бути включена до плану мультимодального лікування. І хоча деякі страхові компанії покривають витрати на проведення лікування акупунктурою, залишається потреба в додатковому аналізі економічної ефективності такої методики лікування.

Мануальні методики

Масаж та інші мануальні методики – такі, як шведський масаж, шіатсу (shiatsu), туі на (tui na), рефлексологія, тайський масаж, аюрведичний масаж, лімфодренажний масаж та міофасціальна компресія – виконуються масажотерапевтами, фізіотерапевтами або спеціалістами по гігієні праці. Ці напрямки, які походять із різних культур, головним чином зосереджені на кістково-м’язевій системі та сполучній тканині. Наприклад, шведський масаж – найбільш поширений тип масажу на Заході – має в своєму арсеналі п’ять прийомів – постукування (фр. “effleurage”), розминання (фр. “petrissage”), ритмічне похлопування (фр. “tapotement”), тертя та вібрацію.

Пацієнтам із онкозахворюваннями масаж має проводитись лише сертифікованими спеціалістами, які мають досвід роботи із онкохворими, задля запобігання нанесення ушкоджень. Наприклад, ослабленим і кволим пацієнтам масаж має виконуватись впівсили, дуже обережно. Необхідно уникати сильного натискання в місцях розміщення пухлини чи метастазів або у пацієнтів із підвищеною кровоточивістю. Іноді трапляються випадки серйозних ускладнень масажу, такі як цереброваскулярні ушкодження, зсув сечоміхурового катетера, гематоми, пошкодження нервів. Але зазвичай це трапляється при застосуванні екзотичних видів масажу із надмірним фізичним зусиллям. Отже, у разі дотримання правил виконання масажу, ця методика може бути цінним доробком у арсеналі допоміжних методів терапії онкохворих.

Альтернативні види терапії

На сьогоднішній день головними небезпеками, які несуть в собі альтернативні методики лікування, є:

1. відстрочення термінів початку проходження основного лікування, внаслідок чого втрачається дорогоцінний час, коли ще є можливим виліковування пацієнтів із початковими стадіями захворювання;
2. велика вартість такого лікування; так як витрати на альтернативні методики лікування зрідка покриваються страховими компаніями, то це стає суттєвою статтею витрат для пацієнта, що призводить до виснаження його фінансових ресурсів, і, як наслідок, до ще більшого погіршення стану пацієнта;
3. примарні надії на зцілення, які в результаті не справджуються.

Чудотворні ліки від раку

Прихильники альтернативних методик лікування наголошують на «неймовірних» результатах, яких вдається досягти там, де традиційна протипухлинна терапія виявилася безсилою. Також такі поборники нетрадиційних методів люблять стверджувати, що ці нетрадиційні ліки дуже прості за своїм походженням й свого часу виникли як наслідок «великого наукового відкриття», проте тривалий час стримувались протидією зі сторони основних, пануючих, напрямків протиракового лікування.

Наприклад, амігдалин (також відомий як летрил, від. англ. «laetrile»), який є екстрактом із гірких кісточок плодів абрикоса, всупереч своїй поширеній сленговій назві «вітамін В17» аж ніяким вітаміном насправді не являється. І хоча клінічні дослідження показали відсутність його ефективності у лікуванні й ризик ціанідного отруєння, деякі пацієнти все ще продовжують його застосовувати.

Ще одним розрекламованим чудотворним засобом лікування пухлин є терапія цезієм, в ході якої пацієнти ковтають хлорид цезію (CsCl) задля вилужнення організму. Захисники цієї методи стверджують, що хлорид цезію здатний вбивати ракові клітини, так як останні, ніби-то, гинуть у лужному середовищі. Але в дійсності, нажаль, прийом хлориду цезію може призвести лише до тріпотіння шлуночків (від фр. «torsade de pointes») – потенційно летальної серцевої аритмії.

Іншими прикладами є оксигенотерапія (ін’єкційне введення або прийом per os речовин, що містять перекис водню або озон) та різноманітні варіації застосування явищ біоелектромагнетизму (чинення впливу на тіло людини електромагнітного поля, згенерованого спеціальним пристроєм).

Компанії та фірми, які випускають таку «продукцію», вдаються до різних тактик та хитрощів, щоб лишатись «поза зором» законів й постанов, які регулюють такі питання. Дуже часто вони вживають акуратно підібрані формулювання й свідчення, щоб склалося враження реальної дієвості таких ліків, в той же час буквально цього не стверджуючи.

Протиракові дієти

Практично універсальним питанням для всіх онкохворих є аспект харчування.

Лужні дієти

Найяскравішим представником цієї групи дієт є так звана «лужна дієта» або «pH-дієта». Концепція цієї дієти дуже схожа на таку при терапії цезієм, яка полягає в тому, що надмірна кислотність ніби-то сприяє ростові ракових клітин, і, відповідно, ракові клітини будуть гинути у лужному середовищі. Тож, якщо пити спеціальну «вилужнену воду», яка отримується із спеціального коштовного пристрою-насадки на водопровідний кран, та споживати «вилужнюючу їжу» (яка головним чином представлена свіжими овочами, фруктами, бобовими, горіхами ), то можна вберегтися від раку, артриту, ожиріння й інших захворювань.

Проте ці ствердження ігнорують той факт, що у організмі рівень pH є величиною сталою й контрольованою, а тому будь-які надлишки кислот або лугів елімінуються задля підтримання необхідного балансу. Та й запропонована «вилужена вода» має дуже незначні буферні властивості, тому суттєвого впливу на рівень pH крові не буде. Якщо ж детальніше розглянути вищезгадане харчування, то ми маємо банальну рекомендацію щодо споживання здорової їжі, яка забезпечує організм поживними речовинами, а, отже, незрозуміло, яким чином такий раціон буде згубно діяти на ракові клітини.

Інші протиракові дієти

Існує ще ціла низка інших протиракових дієт, що користуються популярністю серед онкохворих, наприклад дієта Будвіга, дієта Герсона, дієта із споживанням лише сирих продуктів та інші. Популярною лишається дієта із переважним споживанням жирної, збідненої на вуглеводи їжі, що призводить до стимуляції процесів кетогенезу в організмі. Досліди на тварин показали, що такі «кетогенні» дієти призводять до окислювального стресу в організмі, що потенційно може підсилювати терапевтичні ефекти променевої терапії. В даний момент проводяться спеціальні клінічні дослідження для з’ясування цього факту.

Слід сказати, що жодна із запропонованих радикальних протиракових дієт, направлених на виключення із раціону певного компоненту харчування, не показала суттєвого впливу на виживаність серед онкохворих. Більше того, прихильники таких методик харчування ризикують заробити розлади травлення. А раціон харчування, збалансований за своєю калорійністю й складом поживних речовин, є необхідним для онкохворих для того, щоб вони були в змозі витримувати свою протиракову терапію.

Цукор і рак

Пацієнти дуже часто цитують ствердження, що цукор, нібито, «годує ракові клітини». І хай не зовсім безпідставно, адже тема метаболізму глюкози активно досліджується й вивчається в рамках протипухлинної терапії, але значення цього факту сильно перебільшується. Деякі пацієнти починають патологічно перейматися кількістю споживаного ними цукру. Така стурбованість сама по собі є шкідливою для якості життя хворих, а тому її слід уникати. Навпаки, пацієнтам слід роз’яснювати, що наразі немає переконливих даних, які б доводили стимулюючий вплив цукру на ріст пухлин. З одного боку, надмірне споживання рафінованих цукрів є шкідливим з багатьох причин. Зокрема, через свій провокуючий вплив на розвиток метаболічного синдрому. З іншого боку, цукор в невеликих кількостях не є шкідливим.

Біодобавки із натуральних продуктів

Ще одним поширеним питанням серед онкохворих є викорастання біодобавок . Дієтичними добавками, які відпускаються онкохворим без рецепта, є вітаміни та суміші мікроелементів із чітко встановленим хімічним складом. Також до цієї групи препаратів відносяться витяжки із різноманітних рослин, які мають в своєму складі різні складники, часом, навіть ще не встановлені. І дійсно, рослини, гриби та морські організми (такі як морські губки) є багатим джерелом лікувальних речовин, які застосовуються у протираковій терапії; до хіміотерапевтичних діючих речовин, отриманих із натуральних джерел – так звані «натуральні продукти» на хімічному жаргоні – відносяться таксани (паклітасел виділений із тихоокеанського тисового дерева),камптотецин (виділений із C.acuminata, китайського «дерева щастя» ) та його аналоги, віналкалоїди (виділені із барвінка C.roseus) та численні мікробіологічні складові.

Проте слід пам’ятати, що ефективність цих натуральних добавок у лікуванні пухлинних захворювань лишатиметься під питанням допоки це не буде доведено спеціальними науковими дослідженнями. Необхідно зазначити, що при одночасному застосуванні біодобавок із призначеними медикаментами, існує ризик виникнення побічних ефектів, як наслідку їхньої взаємодії. Наприклад, деякі рослини володіють естрогеноподібним ефектом, а відтак застосування препаратів на їх основі протипоказане для пацієнток із естроген-рецептор позитивними пухлинами. Інші ж добавки можуть змінювати нормальний метаболізм ліків в організмі людини, що призводить до коливання вмісту лікувальних речовин у сироватці крові.

Питання, які найчастіше задаються лікарям-онкологам, і ймовірні відповіді на них:

Питання, ствердження	Можливі відповіді	Приклади
В лабораторних експериментах показано, що препарат «Х» вбиває ракові клітини. Чи слід мені його приймати?	Те, що спрацьовує в умовах пробірки, не обов’язково володіє тією самою ефективністю в масштабах людського організму через неможливість досягнення такої самої високої концентрації активної діючої речовини у осередку пухлини. В умовах пробірки багато факторів згубно діють на ракові клітини, але в умовах людського тіла ушкоджуючого впливу можуть зазнати і здорові клітини організму.	Паклітаксел – це лікарська речовин, що отримується із тисового дерева. Щоб отримати еквівалент однієї лікувальної дози, вам треба спожити білше ніж 100 фунтів кори дерева. І навпаки, прийом кількох капсул із корою не буде мати жодного терапевтичного ефекту. Відбілювач також згубно діє на ракові клітини, але це ще не означає, що його слід додавати до схем лікування раку.
Хіміотерапевтичні препарати є токсичними. Я б хотів провести детоксикацію свого організму.	Деякі детоксикаційні процедури направлені на підвищення активності ферментів печінки. Проте ці ж самі ферменти можуть також пришвидшувати виведення з організму хіміопрепаратів, що призведе до недоотримання вами повноцінної лікувальної дози.	Є дані, що ясменник зменшує побічні ефекти від хіміотерапії. Але пізніше було доведено, що він також знижує концентрацію активного метаболіту Іринотекану у крові.
В мене так багато побічних ефектів від хіміотерапії. Чи можу я приймати препарат «Х» для отримання додаткової енергії або щоб підсилити свою імунну систему?	Будьте обережні, адже деякі рослинні засоби володіють і своїми побічними ефектами або ж можуть протидіяти певним медичним препаратам, які ви приймаєте.	Деякі рослинні препарати із стимулюючим ефектом можуть призводити до підвищення пульсу й артеріального тиску. Інші спричиняють розрідження крові на фоні прийому антикоагулянтів. Певні рослинні препарати містять естрогеноподібні речовини, які, з одного боку, можуть зменшувати відчуття приливу крові, а з іншого – знижувати ефективність гормональної терапії, яку ви приймаєте. Також деякі рослини спричиняють підвищення рівнів печінкових ферментів.
Я чула, що антиоксиданти володіють протипухлинною активністю. Може мені слід їх приймати?	Антиоксиданти насправді здатні вберігати ДНК від згубного впливу певних факторів навколишнього середовища, але вони не в змозі відновити ті гени, які вже зазнали мутації. Антиоксиданти могли би бути застосовані у профілактиці ракових захворювань, але лікувальним ефектом вони не володіють; та й їх профілактична роль у виникненні ракових захворювань не доведена. Раціональне харчування взагалі є набагато ефективнішим, аніж акцентування на окремих компонентах.	Перші невеликі дослідження, які були проведені, дозволили припустити, що вітамін Е та селен можуть володіти профілактичними властивостями відносно раку передміхурової залози. В подальшому, рандомізовані контрольовані дослідження за участю десятків тисяч людей спростували можливий протираковий ефект й показали навіть незначний шкідливий ефект цих речовин.
Антиоксиданти захищають організм від шкідливого впливу хіміотерапії та променевої терапії.	Задля того, щоб антиоксиданти дійсно могли захищати від хіміотерапії та променевої терапії, вони повинні відрізняти нормальні клітини від ракових, а інакше антиоксиданти будуть також захищати й клітини пухлини.	Було доведено, що введення великих доз антиоксидантів під час курсу променевої терапії дійсно призводить до нівелювання побічних ефектів опромінення, але в той же час це збільшує вірогідність рецидивування хвороби.

Адаптований переклад з англійської мови виконав лікар-онкохірург ЧООД Мельник Я.О.