Вчені Монреальського університету ( Монреальський університет) та його дослідного центру на базі лікарні Св. Жюстіни , Лавальского університету , Квебекського університету в Монреалі , Інституту психічного здоров'я дослідного центру Монреаля   Канада , і Колумбійського університету , США , а також Дублінського університетського коледжу  ,Ірландія , вивчали етіологічну роль факторів навколишнього середовища і генетичних факторів у розвитку агресивності у дітей раннього віку.

У дослідженні взяли участь 667 пар близнят: 254 пари монозиготних , тобто генетично ідентичних , і 413 пар гетерозиготних - володіють різним генотипом. Матерів попросили оцінити рівень агресивності дітей віком 20 , 32 і 50 міс. Для аналізу отриманих даних використовували біометричну модель розкладання Холецького.

Ще 25 років тому вчені дотримувалися теорії про вплив моделі агресивної поведінки людини в соціумі та засобів масової інформації на формування агресивності у дітей раннього віку.

В результаті виконаної наукової роботи вчені дійшли висновку про те , що основну роль у прояві того чи іншого рівня агресивності на ранньому етапі розвитку дитини відіграють саме генетичні фактори , але це не означає , що відповідна поведінка не поміняється з плином часу , оскільки формування реакцій дитини на різні події знаходиться під впливом факторів навколишнього середовища у тому числі.
Хоча , як підсумували дослідники , їм належить незначна роль: прояв їх впливу відзначається тільки на 50- му місяці життя , і вони не підвищують рівня агресивності .

Дослідники підкреслили , що більшість дітей , підлітків і дорослих знаходять альтернативу прояву агресії. А деструктивна поведінка дітей раннього віку має місце і навіть посилюється , оскільки не викликає негативної реакції у дорослих.

У ході дослідження вчені встановили , що агресивна поведінка у дітей раннього віку дебютує з періоду новонародженості до 2 років. Прояв впливу генетичних факторів на 20 -му місяці життя дитини слабо виражений і різко зростає на 20-50 міс , тобто агресивність досягає максимуму у віці 2-4 років.

Крім того , дослідники з'ясували , що часовий діапазон реалізації початку і піку агресивної поведінки , а також зміна рівня агресії обумовлені взаємодією генетичних факторів інавколишнього середовища.

Вчені рекомендували ставитися до агресивної поведінки зособливою увагою : циклічність епізодів агресії , що виникають при спілкуванні дітей , а також дітей і батьків , може призвести до розвитку хронічної агресивності .

Подальша робота дослідників буде присвячена комплексному вивченню генетичних факторів, що впливають на формування у дітей зазначених поведінкових реакцій.