Київський Євромайдан, який де-факто закінчився повстанням проти влади, що вийшла за межі юридичних і моральних норм, був не першим подібним епізодом в історії міста. У часи Давньої Русі, коли Київ теж був столицею найбільшої європейської держави, городяни не раз втручалися в політику князів і змушували враховувати їхню точку зору.

У 1068 році гнів киян звернувся проти Великого князя Ізяслава Ярославича, який відмовився видати народу зброю для битви з половцями і в результаті був змушений тікати до сусідньої Польщі. Це повстання сталося після народного віче на київській торговій площі (майдане!). Взагалі в Києві віче визначало державну політику, як це було у Великому Новгороді, але рахуватися з думкою народу все ж доводилося.

Так, у 1113 році на київському віче почалося повстання проти адміністрації і лихварів померлого князя Святополка Ізяславича. Князь був настільки користолюбний і жорстокий, що його викривали навіть монахи пограбованого їм Печерського монастиря. Після смерті Святополка київські бояри в терміновому порядку закликали на князювання Володимира Мономаха з сусіднього Переяслава. Фактично в цьому випадку кияни виступили проти переходу влади до спадкоємця Святополка Давидові Чернігівському.

У 1146 році кияни ще раз втрутилися в процес передачі князівської влади. Сталося це після смерті Великого князя Всеволода Ольговича. Взагалі Ольговичі були Чернігівською князівською династією, але після смерті у 1132 році останного з великих правителів Русі Мстислава Великого, почався процес династичних чвар, і Ольговичі оволоділи Києвом. Закріпитися тут їм не дали самі кияни. Хоча спадкоємець Всеволода Ігор Ольгович і прийняв умови київського віче, зобов’язавшись зберегти вольності городян, його відмова від усунення від влади княжих управителів (тіунів) змусив киян закликати на князювання переяславського князя Ізяслава.

Трохи більше ніж через 10 років, у 1157 році кияни повстали проти адміністрації і дружинників померлого князя Юрія Долгорукого. Юрій прийшов до влади в результаті міжусобної війни, і був відверто нелюбим киянами. Долгорукого отруїли київські бояри, а після його смерті кияни ліквідували всю встановлену Юрієм систему влади, яка трималася на прийшлих дружинниках-«суздальцях». Через кілька років син Юрія Андрій Боголюбський жорстоко помстився киянам і оформив розрив між Північно-Сходом і Південно-Заходом Русі, які й стали прообразами майбутніх Росії та України.

З тих пір Київ на довгі століття втратив роль політичного центру, однак, як виявилося, традиції вічевої вольності збереглися у його мешканців донині.