За словами санкт-петербурзького культуролога Маргарити Пустовалової, Олександр Сергійович Пушкін Лукомор'я не вигадував, а використовував назву і природні особливості реального краю, який відображався на старовинних географічних картах.

Досліджуючи три старовинні голландські карти, вчена виявила місцевість в дельті річки Обі недалеко від її впадання в море. Територія називалася саме Лукомор'ям; по її краю проходив кордон земель, відомих російським.

Пустовалова стверджує, що назва Лукомор'я походить від двох російських слів - «лука», тобто вигин, і «море». Продовживши дослідження, Пустовалова виявила, що на картах Лукомор'я відображалося з кінця XVII до середини XVIII століття, а потім зникло.

Однак територія нікуди не поділася - просто землі, розташовані далі в Сибіру, були досліджені і освоєні, тому й кордони змістилася. У тому ж розрізі термін «Лукомор'я» вживав і Пушкін - тут, в цьому краю, починався світ казковий, невідомий.