Жителів південної китайської провінції Сичуань всерйоз стурбувало падіння древніх трун, які висіли на скелях Гонгхіан протягом трьох тисяч років.

Щоб уберегти себе від можливих травм і зберегти спокій покійних, жителі почали самостійно ремонтувати і зміцнювати стародавні саркофаги .В давнину на півдні сучасної території Китаю жив народ Бо, який здобув популярність завдяки своїй традиції ховати покійних на скелях, щоб наблизити їх до бога . Правда, є і більш приземлена версія - до трун на скелях не зможуть дістатися тварини, що харчуються падлом.

Спочатку кожен з висячих трун, які були видовбані з цілого дерева, закривала бронзова кришка. За словами одного з місцевих експертів, вік деяких з них досягає трьох тисяч років.

Протягом останніх двох місяців проводилися серйозні ремонтні роботи, в ході яких стародавні саркофаги відновили і зміцнили.

Реконструкції зазнали 40 з них, а ще 16 довелося розкрити. За словами експерта Лін Чана, ці « висячі » поховання володіють величезним історичним значенням. Вони можуть дати велику кількість інформації про традиції і похоронні ритуала людей, що заселяли цю територію.

Варто відзначити, що на території регіону знаходиться кілька сотень подібних поховань, закріплених на висоті від 10 до 130 метрів. Чан зазначив, що відновлення трун - це досить трудомісткий процес, але його необхідно провести, оскільки вже зараз близько двадцяти з них впало. Необхідно повністю виключити подібного в майбутньому, зберігши їх для нащадків в якості археологічних пам'яток .

Народ Бо - це етнічна меншина , яка жила за межами нинішніх кордонів провінцій Юньнань і Сичуань, створивши блискучу культуру ще близько 3000 тисяч років тому.

Вік  « наймолодших» трун становить близько 400 років, що дозволяє віднести їх до середнього і пізнього періоду династії Мін ( 1368-1644 рр.). А найбільш ранні з них з'явилися на скелях приблизно за 1000 років до періоду династії Сун ( 960-1279 рр.).

Варто відзначити , що підвішування трун на скелях - це найпоширеніша форма поховання у народу Бо, але до цих пір незрозуміло, як їм вдавалося піднімати їх настільки високо.