Предмети не можуть рухатися швидше за швидкість світла, тому нехай швидкість м'яча буде 90% від швидкості світла. І це вже є магією - таке просто неможливо, але, припустимо, спортсмен таки кинув м'ячик, який полетів зі швидкістю близькою до швидкості світла. 

Молекули повітря нерухомі, їх рух являє вібрацію і в цю масу зі швидкістю 270 тисяч кілометрів на секунду врізається м'яч. Як правило, повітря обтікає рухомі предмети, але в нашому випадку молекули повітря зіткнуться з атомами поверхні м'яча, що призведе до сплеску гамма-променів і розсіяних частинок. Гамма-промені і частки будуть відривати електрони від ядер, і від м'яча піде формуватися міхур розжареної плазми. Фронт міхура рухатиметься майже зі швидкістю світла і трохи попереду м'яча. 

Розплавлене повітря попереду м'яча починає гальмувати його. Частинки м'яча починають відриватися і вражати молекули повітря, що призводить до ще декількох спалахів. 

Через 70 наносекунд м'яч досягає відбиваючого. Але відбиваючий не бачить кидаючого, оскільки світло від розриву повітря йшло зі швидкістю світла попереду м'яча. Від самого м'яча вже мало що залишилося - це хмара плазми. На відбиваючого обрушується рентгенівське випромінювання і проникаючі в тіло частинки м'яча і повітря. 

Бита направляє ударну хвилю навколо і термоядерний вибух захоплює команду, групу підтримки, трибуну, весь стадіон і його околиці. І все за якісь мікросекунди. 

Відпочиваючі в передмісті бачать сліпуче світло з боку міста, що затьмарює сонце. Потім світло починає гаснути і в небо піднімається грибоподібна хмара. Через якийсь час на людей обрушується вибухова хвиля, яка змітає дерева та будинки. 

На місці стадіону з'являється величезна воронка, на кілька кілометрів  від епіцентру зруйновано будинки і вирвані з корінням дерева. Тепер, згідно з правилами бейсболу, спортсмени можуть починати пересуватися до першої бази ...