Голодомор – безжальний метод знищення українців

Ці сторінки нашої історії завжди будуть одними з найстрашніших та найжорстокіших. Адже тоді, в першій половині 20 століття, радянська влада зробила все, аби знищити українців, і обрала для цього один із найбезжальніших способів – голод.

Голодомор 1921-23 років

Перший голодомор накрив південь України у 1921-23 роках. У цей період УНР та УРСР формально були незалежними від Радянської Росії. Однак цей факт аж ніяк не заважав більшовицьким військам регулярно нападати на українські землі, грабувати села, забирати все продовольство і вивозити його до Росії. На додачу до таких терористичних нападів у 1920 році почалася посуха.

Катастрофічне становище було в Запоріжжі, на Катеринославщині, Донеччині, Одещині, Миколаївщині і Харківщині. За рахунок північних і правобережних районів України, які менше постраждали від неврожаю, було зібрано 300 млн пудів зернових або 30% врожаю 1916 року.

На фоні неймовірних зернових поборів та посухи розвинувся голод. Допомагати було нікому – Ленін запевняв увесь світ, що в Україні все гаразд і вона й надалі успішно вирощує зерно на експорт, а керівництву УНР достукатися до міжнародної спільноти так і не вдавалося. Офіційні листи до Німеччини та Франції не дали жодного результату. Масштаби голоду збільшувалися, як і вимоги Леніна щодо кількості зібраного зерна.

Та ще гірше випробування чекало на українців попереду.

У 1930 вивозили майже всі продукти харчування

У 1930 році Йосип Сталін дав поштовх новій хвилі колективізації в СРСР. Було прийнято Закон про хлібозаготівлі, за яким колгоспи мусили здавати державі від чверті до третини зібраного збіжжя. Звісно, українських селян ці нововведення не втішили, і багато хто почав противитися таким поборам. Більшовицьких керівників у селах не приймали, рух супротиву набирав обертів. Тоді радянська влада вирішила діяти інакше.

Щоразу норми вилучення зернових запасів зростали. Як наслідок, у 1932 році в Україні вже не було запасів борошна. Та на цьому радянська влада вирішила не зупинятися. Восени 1932 року були організовані так звані "зелені ешелони” для забезпечення промислових центрів Росії продуктами харчування. З України вивозили вже не тільки посівний матеріал, але й квашені огірки, капусту та помідори.

В селах припинили торгівлю – непослух карався тюрмою

За розпорядженнями уряду, заборонялася будь-яка торгівля в сільській місцевості, припинялося продовольче постачання сіл, переслідувалося та каралося десятьма роками ув'язнення та розстрілом будь-яке використання хліба для оплати праці в районах, що не виконали хлібозаготівельних планів. Мільйони людей фактично залишили приреченими на голодну смерть.

Враховуючи матеріали перепису населення 1937 року, втрати внаслідок повного фізичного виснаження, тифу, кишково-шлункових отруєнь, канібалізму, репресій, самогубств на ґрунті розладу психіки становили на теренах України близько 7 мільйонів осіб.

Світ мовчазно спостерігав за трагедією в Україні

Про обставини та масштаби голоду в Україні було відомо керівникам інших держав. Попри постійні листи, заяви на міжнародній арені про цей жахливий акт геноциду, політичні та бізнесові кола зарубіжних країн мовчазно споглядали за трагедією. Деякі взагалі не помічали її, а частина навіть заперечувала, як, приміром, прем’єр-міністр Франції Едуар Ерріо, чи англійський письменник Бернард Шоу.

Розслідування Голодомору почалось за незалежної України

Масштабне розслідування злочинів проти українського народу розпочалося вже за незалежної України.

Станом на 2011 рік голодомор офіційно визнаний геноцидом у 23 країнах світу.

На жаль, це випробування голодом стало для українців не останнім.

Голодомор 1946–1947 роках

Третій голодомор російсько-комуністична диктатура влаштувала у 1946–1947 роках. Після Другої світової сільське господарство перебувало у жалюгідному стані, однак план радянської влади продати чи подарувати вирощене зерно братнім режимам у соціалістичному таборі від цього не змінився. Ситуацію ускладнила й засуха, яка охопила більшість території України.

Вилучення зерна та іншої сільськогосподарської продукції, вибивання непосильних податків викликали майже в усій Україні голод, який швидко поширювався. Сталін завдяки регулярним доповідям керівництва УРСР добре знав, що українці не в змозі виконати заплановані обсяги заготівель зерна. Натомість запроваджував ще жорсткішу політику щодо селян.

У 1946 році лише російські РАГСи у 18 областях України нарахували 282 тисячі осіб, які померли від голоду, у 1947-му цей показник становив уже понад 520 тисяч. Проте точна кількість жертв третього голодомору залишиться відома лише історії.

Так, українців неодноразово намагалися знищити. І в 1930-х роках Росії це майже вдалося. Однак ми вистояли, і за потреби вистоїмо знову, адже за нашими плечима багатомільйонна підтримка прадідів, які знали ціну життя та свободи.

24