Як «працює» лунатизм

Мозок у сні не перестає працювати, і тому у деяких людей буває лунатизм.

Лунатизм - це одночасно і захоплююче, і страшно. Ідея про те, що ми можемо контролювати наші тіла без усвідомлення того, що ми робимо, дійсно нервує. Але що відбувається з нашим мозком (і тілом), коли ми ходимо у сні?

Деякі легенди про ходіння уві сні кажуть, що лунатики не бояться небезпек. І насправді: одна 15-річна дівчинка була знайдена сплячою на верхівці крана на висоті 45-ти метрів після нападу лунатизму.

Повна амнезія, яка нібито починається слід за лунатизмом, це міф. Деякі люди пам'ятають все, що їм снилося під час прогулянки. Після пробудження вони визнають, що в їх снах не було ніякого сенсу, але вони не могли контролювати себе уві сні.

Найчастіше люди стають сновидами, якщо один з їх батьків був лунатиком. Якщо ж обоє батьків - сновиди, то шанс їхньої дитини стати лунатиком зростає до 60%. Найчастіше сновидами є маленькі діти і люди, які страждають від порушення дихання, люди із синдромом неспокійних ніг і нічними страхами.

Ймовірно, лунатизм відбувається тому, що дві частини мозку «прокинулися» одночасно. Сновиди не ходять під час швидкої фази сну. Одна з частин мозку - це моторна кора. Люди смикаються у сні, тому що нервова система робить свою роботу. Нейротрансміттер гамма-аміномасляна кислота (ГАМК) відключає здатність моторної кори робити великі рухи. Нам здається, що ми біжимо, але ми всього лише смикаємося. При нестачі ГАМК в організмі частина мозку, що відповідає за рухову функцію, працює в повній мірі, і ми рухаємося стільки, скільки хочемо навіть уві сні.

Саме тому діти частіше бувають сновидами, ніж дорослі. Мозок, який розвивається, не може забезпечити необхідним запасом ГАМК. Коли нервова система повністю сформована, дитина «виростає» з лунатизму. Багато лунатиків знають про свій лунатизм тільки завдяки родинним історіям.